Півострів між Супоєм та Іржавцем на початку ХІV ст. не пустував. То були часи, коли на Україні гарцювали орди кримських татар. По люстрації 1552 року земля над Супоєм належала Канівському замку. Судячи з останніх слів, можна зробити висновок, що з середини XIV ст. постійно перебували тут здобитчики.
Друга половина XVI ст. відзначається тим, що селяни і міська біднота Волині, Поділля, Полісся і Галичини частково переселялись на менш заселені землі. Осідали в Придніпров’ї. Поселенці прийшли на півострів, що омивався двома річками. На великому півострові існувало його відгалуження – малий півострів, який з трьох сторін оточувала вода, а входом до нього служив невеликий перешийок суші, де жили здобитчики. Підварки – місце, де люди жили з найдавніших часів. І нині можна стверджувати, що саме там був започаткований Яготин.
Милує око рідне місто, радіє душа, що живеш тут, і від цього все більше усвідомлюєш, що недаремно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 року наше місто входить до списку історичних населених місць України (історичне населене місце – згідно з українським законодавством, це місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об’єктами культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку; на Київщині таких історичних місць 9, а наймолодший серед них Яготин).
Яготин розташувався на сході Київської області серед пшеничних полів, яблуневих садів та посадженого ще за часів Розумовського парку. Блакитна вода Супою у поєднанні з рідкісними екзотичними деревами створюють чарівний куточок української землі. Вона завжди притягувала визначні особистості, надихала на створення літературних та живописних шедеврів українських митців. Перші поселенці тимчасово оселялися в районі Підварок, колись це були межі Київських земель.
Існує багато версій походження назви міста. За однією з легенд ця назва нібито має походження від кримських татар, які були розбиті козаками на Супої в районі міста Яготина. Татарський мурза Яга був узятий в полон і утримувався козаками в укріпленому таборі на півострові, який витягнувся в Супій (тепер Підварки). Звідси і назва “Яго-Тіно” – яга в полоні. За іншою версією назва походить від першого поселенця. Легенда розповідає, ніби-то якийсь Яга, оселившись над Супоєм, обніс свою хату тином.
Друга складова частина назви міста – “тин” – у давньоруській мові означало загорожу, паркан, стіну і обсадні укріплення. А з’являється слово “тин” на території сучасної Європи у ІІ ст. н.е. Тим не менш, вище сказане не доводить, що легенда про “яга” і “тин” справді достовірна. Існувало ще одне давньоруське слово “тіун”, яке, на перший погляд, не має відношення до назви міста. У ХІІІ ст. воно трактувалося як “керуючий, суддя, скарбник князя” або “посадова особа на волоці”. “Волок” пояснюється це так: “заболочена частина шляху між двома, берегами річки, через яку треба перетягувати човен”.
Шлях, який пролягав через Підварки на Київ (і Переяслав) мав перепону саме у вигляді такого “волока” і те, що пізніше саме там виникло поселення, то можливим буде припущення першої назви Яготина – Еготіун, яке з часом набуло теперішнього звучання і правопису. Отже, назва міста все ж таки ймовірніше виникло внаслідок перефразування з “Еготіун” або “Еготін” на “Яготин”.
